Пі-джей. Ніч і день

Енергія та драйв танцю запалюють серця шанувальників клубної музики, коли танцюють PJMichael та PJAction. Саме під такими ніками працюють у молодіжних клубах «Ельдорадо» і «Кіліманджаро», студенти Івано-Франківського державного технічного університету, спеціальності «Менеджмент», члени чоловічої збірної команди університету з баскетболу – Дзундза Віталій(PJAction) та Сухоребський Михайло (PJMichael) . Чому вони вирішили вибрати саме такий студентський підробіток, і чи вдається поєднати роботу з навчанням?, - про це я вирішила у них дізнатися.

Go-go (pj-dance)  — це не якийсь певний стиль, швидше це безліч різних стилів об'єднаних в один — їх танцюють переважно в нічних клубах, на модних вечірках, презентаціях подій і тому подібне. Це не набір вивчених зв'язок і рухів, а уміння добре і технічно рухатися під музику, відчувати стиль, імпровізувати, насолоджуватися ритмом.

- Чому ви вирішили стати пі-джеями?

- PJMichael: З дитинства я займався бальними танцями. І хоча через деякий час їх покинув , все ж любов до танцю залишилася. Ходив на дискотеки, бачив, як танцюють пі-джеї, і дуже хотілося бути на їхньому місці. Згодом дізнався, що в нічному клубі на конкурсній основі потрібні пі-джев і вирішив спробувати свої сили. Успішно пройшов проби, і мені запропонували роботу.

- PJAction: Коли я побачив, як танцює Міша, загорівся бажанням теж танцювати, і запалювати своїм танцем інших. Через місяць пішов на проби, успішно їх пройшов та почав працювати.

- Чи вдається поєднувати нічне життя з навчанням?

- PJMichael: Важко… особливо на першій парі. Тоді можна побачити двох студентів, які вночі працювали пі-джеями, і на задній парті відсипаються. (Усміхаються). Я почав працювати пі-джеєм ще влітку і поступово перейшов на нічний режим. А коли почалися пари, додалося навантаження, проте справляюся, адже у нас досить гнучкий графік і висипатися інколи все-таки вдається. Максимальна кількість виступів для нас – чотири, а мінімальна – два.

- PJAction: У мене найчастіше виступи йдуть підряд, наприклад, у неділю, понеділок і вівторок. Інколи заміняю Мішу. Тому три дні підряд я майже не відпочиваю. До того ж, додаються ще тренування з баскетболу. Фізично це важко.

- Як ставитеся до своєї нічної роботи? І чи приносить вона Вам моральне задоволення?

- PJAction: Звичайно. Адже якщо б я не отримував задоволення від своєї роботи, я б там не працював. Інколи відпрацювавши свій графік, з’являється маленька ностальгія, що наступний робочий день почнеться аж через тиждень. Тягне піти потанцювати. Адже це - справжня насолода.

- PJMichael: Ця робота дається нам легко, бо ми отримуємо від неї задоволення. Наприклад, приходиш після пар без настрою і танцями піднімаєш його, з’являється певне піднесення…До того ж вся увага публіки належить тобі.

- Як вона Вас сприймає ?

PJMichael: Це залежить від тематики вечірки і від настрою самої публіки. Але, в більшості, нас сприймають дівчата. Проте буває й так, що й хлопцям теж подобається наші виступи.

PJAction: Часто фотографують і фотографуються з нами, знімають на телефони.

- Романтичні знайомства бувають?

- PJMichael та PJAction(одноголосно): Ні, ще не було.

- А курйозні випадки?

PJMichael: Так, був один випадок. Ми після виступу прямуємо у vip-зону, і буквально через десять хвилин за нами заходить чоловік, трохи напідпитку і питає мене, чи я би не станцював для нього приват-танець? Я трохи зніяковів, бо то був мій перший виступ і я відмовився. Та вже згодом дізнався, що можна давати такі приват-виступи.

- Як вдається відточувати свої рухи? Професійно займаєтеся хореографією?

- PJ Michael: Ні. Хореографією ми не займаємося, хоча хотілося б. На неї просто не вистачає часу. Ми переважно спостерігаємо за рухами танцюристів у рекламних роликах і намагаємося їх відразу відтворити вдома перед дзеркалом, а згодом у власних виступах.

- Кому надають перевагу, коли беруть на роботу пі-джеїв: хлопцям чи дівчатам?

- PJMichael: Надають перевагу більше дівчатам. Місця пі-джеїв-хлопців, коли я себе пробував у цій ролі, були досить обмежені, та зараз вже поступово наростає тенденція саме хлопців пі-джеїв.

 - PJAction: Зараз справді почався “бум” на хлопців. Ще ніколи такого не було, щоб у клубі було більше хлопців, ніж дівчат. Ось, наприклад, “Ельдорадо” – чотири хлопці і дві дівчини займаються пі-джейством.

- Як батьки, друзі ставляться до вашої роботи? Чи, можливо, вони не знають про ваше захоплення?

- PJMichael: Ні, батьки знають. Моя мама позитивно ставиться до мого захоплення і навіть була на виступі. Допомагає мені з костюмами, підтримує і сприяє у підготовці. А ось друзі навпаки. Час на спілкування з ними досить обмежений, адже намагаєшся встигнути все зробити, ось інколи і дорікають, що нібито зовсім вже зазналися, а це все тому, що часу немає.

 - PJAction: Мої також знають. Мама інколи мені зі сценічними образами допомагає, шиє костюми, цікавиться виступами. Хоча час настільки обмежений, що викроїти його на побачення з друзями чи дівчиною стає проблематично.

- Чи плануєте своє майбутнє пов’язати з танцями?

- PJMichael: Якщо чесно, всерйоз я про це не задумувався. Танці я сприймаю лише як захоплення та хобі і не вважаю, що зможу поєднати з ними свою долю.

PJAction: Я теж не можу ствердно відповісти на це запитання. Гадаю час покаже. Як воно буде насправді.

Людмила Ходоровська, спеціально для «ОстроВ»